Є ріка, що не видна очам,
Та по-справжньому спрагу лиш там
Утамовують ті, хто прийшли.
До ріки всіх, Ісусе, веди.
Віднайди її, друже, і ти, -
Річеньку неземної краси.
Припади усім серцем своїм,
Зрозумієш, що став ти новим.
Бо тече там живая вода,
У ній спокій знаходить душа.
Вона скарб, вона щастя, життя.
Насолода, добро і краса!
Та ріка є доступна для всіх,
Від її розділяє лиш гріх.
Друже мій, не барися, прийди
До Ісуса, про все розкажи.
Бо Він Той, хто тебе полюбив,
За твій гріх Він життям заплатив.
Незмірима, велика ціна!
Не відкинь дар Ісуса Христа.
Ще ріка благодаті тече.
Той, хто прагне - приходить хай й п'є.
О ріка! Благодаті ріка.
Через жертву Ісуса Христа.
І тече та ріка крізь віки,
Міліонам простив Бог гріхи.
Чи ти хочеш у неї ввійти?
Тоді що заважає тобі?
Друже, йди до Ісуса, іди!
Покуштуй із ріки Тої й ти.
Ще тече благодать, ще тече.
І на тебе з терпінням Бог жде!
"А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне." (Івана 4:14)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009
